Кафедра всесвітньої історії

Курс "Історичні епохи, соціум і мистецтво: взаємодія та взаємовпливи" вивчається у 2 семестрі 2 рівня вищої освіти. Мета -  ознайомлення студентів з суспільно-історичною роллю мистецтва, основними досягненнями та стилями європейського образотворчого мистецтва та формування у студентів системних знань про розвиток основних видів мистецтва від найдавніших часів до епохи модерну. Курс покликаний сприяти не лише збагаченню духовного світу студента, розумінню творів мистецтва, а й сприймати мистецтво як невід’ємну частину загального розвитку, як дієвий інструмент, який ефективно працює зі свідомістю та використовувати набуті знання у педагогічній діяльності.

Розробник курсу - проф. Рябченко О.Л.

Навчальна дисципліна «Етноконфесійні конфлікти на Сході» є дисципліною вільного вибору для здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти. Загальна кількість годин – 150 (5 кредитів ECTS). Розрахована на 30 годин лекцій, 20 годин семінарських занять і 100 години самостійної роботи для студентів денної форми навчання. Форма семестрового контролю ‒ залік.

Призначення навчальної дисципліни. Предмет вивчення навчальної дисципліни «Етноконфесійні конфлікти на Сході (ХХ – початок ХХІ ст.)» – конфлікти на етнічному та релігійному ґрунті в афро-азійських суспільствах у новітній час. Розвиток сучасних міжнародних відносин, які відрізняє не лише|не лише| висока динамічність, але й складність і багатовимірність|багатомірний|, призвів до зростання частоти групових контактів. Розширення «площини|площини| зіткнення» представників різних цивілізацій і культур вимагає адекватного розуміння мотивів поведінки, особливостей етнопсихології, етнічного та конфесійного факторів, які впливають на конфліктогенність у регіонах Сходу|.

Мета вивчення навчальної дисципліни «Етноконфесійні конфлікти на Сході (ХХ – початок ХХІ ст.)» ‒ дати студентам комплексне уявлення про причини, типи і наслідки сучасних внутрішньополітичних конфліктів та їхню специфіку в окремих країнах Азії та Африки, пов’язану з неоднорідним етнічним і конфесійним складом населення, в контексті сучасної політичної ситуації, на рівні регіонів і світу в цілому.

 Завдання вивчення навчальної дисципліни «Етноконфесійні конфлікти на Сході (ХХ – початок ХХІ ст.)»: 1) розглянути особливості соціально-економічного, суспільно-політичного, духовно-культурного розвитку етнічних груп і конфесійних меншин Сходу, співвідношення їхніх потреб, інтересів, цінностей; 2) проаналізувати внутрішні та зовнішні причини етнічної й конфесійної конфліктогенності афро-азійських країн на сучасному етапі, стратегії офіційної влади у вирішенні національного питання та досягненні релігійної стабільності суспільства; 3) дослідити ідеології, рушійні сили, мотивацію учасників, способи мобілізації, стадії, механізми, форми прояву конфліктів і шляхи їх вирішення; 4) знати регіональну специфіку вогнищ міжетнічних і міжконфесійних конфліктів; 5) виявляти основні проблеми, пов’язані із впливом етноконфесійних конфліктів на міжнародні політичні процеси; 6) проаналізувати питання участі регіональних і міжнародних організацій у процесі врегулювання конфліктів.

1. Опис навчальної дисципліни 

Призначення навчальної дисципліни. Навчальна дисципліна «Новітня історія країн Азії та Африки (1918 р. – початок ХХІ ст.)» допомагає узагальнити фактичний і проблемний і матеріал, розглянути нові підходи до вивчення новітньої історії країн Азії та Африки (насамперед цивілізаційний), що намітилися в сучасній орієнталістиці. Вона передбачає ознайомлення з дискусійними питаннями в сучасному сходознавстві, а також з історіографією найважливіших проблем курсу. Актуальна для більш повного розуміння особливостей розвитку постколоніального світу, сучасного становища країн Азії та Африки, а також тих процесів, які в них відбуваються сьогодні.

 Мета вивчення навчальної дисципліни «Новітня історія країн Азії та Африки (1918 р. – початок ХХІ ст.)» ‒ з’ясування закономірностей та специфіки історичного розвитку країн Сходу в період, який починається від облаштування світу після Першої світової війни, охоплює міжвоєнний розвиток країн регіону, їх участь у подіях Другої світової війни, процес деколонізації другої половини 40-х – 80-ті рр. ХХ ст., вибір політичних шляхів розвитку країнами Сходу, спроби впровадження соціально-економічних реформ, закінчуючи процесами глобалізації та регіональної інтеграції в афро-азійському світі.

Завдання вивчення навчальної дисципліни «Новітня історія країн Азії та Африки (1918 р. – початок ХХІ ст.)»: 1) виявити специфіку розвитку найбільш впливових країн Сходу; 2) простежити еволюцію народів афро-азійського регіону, визначити їхнє місце в історичному процесі; 3) розвинути у студентів навички оволодіння сучасним методологічним інструментарієм для аналізу соціально-економічного, політичного і культурного життя народів Сходу в зазначений період; 4) виявити історичні корені тих явищ, які простежуються в постколоніальних державах Азії та Африки; 5) узагальнити фактологічний і проблемний матеріал, розглянути сучасні підходи до вивчення новітньої історії країн Азії та Африки в сучасній орієнталістиці; 6) ознайомитися з дискусійними питаннями в сучасному сходознавстві, а також з історіографією найважливіших проблем курсу.

У результаті опанування змісту навчальної дисципліни здобувачі мають досягнути таких програмних результатів навчання:

ПРН 1 – знати періодизацію історії країн Азії та Африки, основні історичні процеси та події, пов’язані із розвитком конфуціанської, індо-буддійської, південно-східноазійської, мусульманської цивілізацій та «Чорної Африки» у новітню добу.

ПРН 2 ‒ володіти спеціальною термінологією навчальної дисципліни.

ПРН 3 ‒ знати основні методологічні підходи та напрями, мати поняття про формаційний і цивілізаційний підходи в сучасній орієнталістиці.

ПРН 4 ‒ здобути знання з історіографії для сучасних наукових дискусій про модернізаційні процеси, що впливали на зміну традиційних суспільних відносин і формування сучасного обличчя країн Сходу; національно-визвольні рухи в регіонах і окремих країнах; особливості і наслідки процесів деколонізації; причини конфліктогенності на Близькому, Середньому Сході, країнах Південно-Східної Азії та Тропічної Африки в період «холодної війни» та після її закінчення;  причини активізації ісламського фундаменталізму; роль національних ідеологій в країнах «третього світу»; місце провідних країн Сходу в процесах глобалізації та регіональної інтеграції.

ПРН 5 ‒ збирати, обробляти, узагальнювати інформацію для створення ґрунтовної бази знань про історичні та соціокультурні процеси в країнах Сходу в новітній час.

ПРН 6 ‒ розглядати суспільні явища в розвитку, за конкретно-історичних умов епохи та регіональних особливостей. Визначати загальні тенденції розвитку країн конфуціанського, індо-буддійського, південно-східноазійського, мусульманського цивілізаційно-культурних кіл, «Чорної Африки»; володіти конкретними знаннями про їхній соціально-економічний, суспільно-політичний розвиток, релігійно-культурні традиції у новітній період.

ПРН 7 ‒ на карті визначати кордони колоніальних імперій, до яких були включені країни і народи Азії та Африки, а також кордони держав, які утворилися після процесу деколонізації.

ПРН 8 ‒ формулювати оцінку історичного руху, діяльності історичних осіб, виявляти власну позицію щодо суперечливих фактів новітньої історії країн Азії та Африки.

ПРН 9 ‒ здійснювати компаративний аналіз історичних процесів у регіонах Сходу, виявляти тенденції міжнародних відносин, пов’язані з геополітичними чинниками.

ПРН 10 ‒ працювати з джерелами інформації, інтегрувати їх зміст, визнавати і сприймати різноманітність критичного аналізу й оцінок джерел; володіти навичками історіографічного аналізу, удосконалювати вміння самостійно працювати з науковою, науково-популярною та довідковою літературою, історичними джерелами та критично їх аналізувати, усвідомлено застосовувати теоретичні знання для розв’язання практичних завдань.

ПРН 11 ‒ інтегрувати знання, отримані в процесі вивчення «Історії Стародавнього Сходу», «Історії Середньовічного Сходу», «Нової історії Азії та Африки», «Новітньої історії Азії та Африки», «Історії міжнародних відносин», «Етнології», «Релігієзнавства», «Соціології» в єдиний комплекс гуманітарних дисциплін.

ПРН 12 ‒ усвідомлювати під час вивчення навчальної дисципліни значущість загальнолюдських цінностей.

Навчальна дисципліна "Соціальна історія, ідеології, суспільно-політичні організації і рухи в Європі (ХІХ - початок ХХІ ст.)" відноситься до блоку дисциплін вільного вибору здобувачів першого бакалаврського рівня освіти. Викладається на ІІ курсі історичного факультету у ІV семестрі. На вивчення дисципліни відводиться 6 кредитів ЄКТС 180 годин.

Мета вивчення навчальної дисципліни «Ідеології, суспільно-політичні організації і рухи в Європі та Україні у ХІХ – початок ХХІ ст.: соціальний аспект» – історичний огляд розвитку основних ідеологій західноєвропейських країн від їх зародження до сьогодення, втілення їх у життя відповідними організаціями та рухами, особливості їх сприйняття та розвитку на вітчизняному ґрунті.

 У процесі вивчення дисципліни увагу буде приділено: 1) аналізу базових засад, закономірностей формування та розвитку ідеологій, суспільно-політичних організацій та громадського руху в Європі та Україні у ХІХ – на початку ХХІ ст.; 2) характеристиці лібералізму, консерватизму, соціалізму, марксизму, націоналізму, фашизму, екологізму, фемінізму в цілому від їх зародження до особливостей соціальних практик й політики; 3) висвітленню спільних і специфічних рис існуючих ідеологічних концепцій, особливості їх сприйняття в Україні, впливу на політичне та соціальне життя Європи й України.

Навчальна дисципліна «Історія середніх віків» є однією із важливих та фундаментальних дисциплін, які викладаються для здобувачів першого (бакалаврського) рівня спеціальності 014.03 Середня освіта (Історія). У ній розглядається історія виникнення, розвитку та занепаду феодалізму в країнах Західної Європи та Візантії упродовж понад як тисячі років від падіння Західної Римської імперії у 476 р. до кінця XV ст., для Візантійської імперії – до 1453 р. Вивчення курсу дасть можливість з’ясувати середньовічні витоки європейської цивілізації, простежити риси наступності між Античністю та Середніми віками, а також між середньовічним та сучасним суспільством.

Мета вивчення навчальної дисципліни «Історія середніх віків» – формування чіткого уявлення про значення феодального періоду в історії Західної Європи, а також місця середньовічної Західної Європи в історії світової цивілізації.

Завдання вивчення навчальної дисципліни:

1.     Дослідити історію окремих західноєвропейських країн в епоху Раннього і Високого Середньовіччя.

2.     Визначити етапи розвитку західноєвропейських країн у V – XV ст. та їх особливості.

3.     Засвоїти основні дефініції основоположних понять доби Середньовіччя та виробити систему понятійного апарату.

4.     Виявити спільне та різне у розвиткові окремих європейських регіонів (західного, південно-західного, центральноєвропейського, північного).

5.     Проаналізувати доступні середньовічні джерела, праці відомих медієвістів.

6. Охарактеризувати культурний розвиток європейських народів в епоху Раннього і Високого Середньовіччя.

Навчальна дисципліна "Історія первісного суспільства" викладається на І курсі історичного факультету у I семестрі.

Метою вивчення дисципліни є формування глибоких і різнобічних уявлень студентів про закономірності процесів антропогенезу, соціогенезу і культурогенезу, основні шляхи історичного розвитку людства від виникнення найдавніших предків сучасної людини до формування перших цивілізацій.

 У ході вивчення дисципліни увагу буде акцентовано на: 1) засвоєнні студентами необхідного матеріалу для розуміння ними базових процесів, закономірностей і феноменів антропогенезу; 2) вивченні основних проблем, пов’язаних із часом та місцем походження людини, розвитком мови та мислення, релігії та мистецтва, виникненням рас, розселенням людини на земній кулі, виникненням та розвитком первісної суспільної організації, головних подій, що призводили до змін у структурі первісного суспільства та створенні перших державних об’єднань.

Курс актуальний і необхідний для більш повного і всебічного розуміння багатьох особливостей розвитку людства на ранніх етапах.

На вивчення навчальної дисципліни відводиться 3 кредити ЄКТС 90 годин.

Резюме курсу.

І курс

ІІ семестр

лекцій - 16 г

семінкарських -10 г