Кафедра всесвітньої історії

1. Опис навчальної дисципліни 

Призначення навчальної дисципліни. Навчальна дисципліна «Новітня історія країн Азії та Африки (1918 р. – початок ХХІ ст.)» допомагає узагальнити фактичний і проблемний і матеріал, розглянути нові підходи до вивчення новітньої історії країн Азії та Африки (насамперед цивілізаційний), що намітилися в сучасній орієнталістиці. Вона передбачає ознайомлення з дискусійними питаннями в сучасному сходознавстві, а також з історіографією найважливіших проблем курсу. Актуальна для більш повного розуміння особливостей розвитку постколоніального світу, сучасного становища країн Азії та Африки, а також тих процесів, які в них відбуваються сьогодні.

 Мета вивчення навчальної дисципліни «Новітня історія країн Азії та Африки (1918 р. – початок ХХІ ст.)» ‒ з’ясування закономірностей та специфіки історичного розвитку країн Сходу в період, який починається від облаштування світу після Першої світової війни, охоплює міжвоєнний розвиток країн регіону, їх участь у подіях Другої світової війни, процес деколонізації другої половини 40-х – 80-ті рр. ХХ ст., вибір політичних шляхів розвитку країнами Сходу, спроби впровадження соціально-економічних реформ, закінчуючи процесами глобалізації та регіональної інтеграції в афро-азійському світі.

Завдання вивчення навчальної дисципліни «Новітня історія країн Азії та Африки (1918 р. – початок ХХІ ст.)»: 1) виявити специфіку розвитку найбільш впливових країн Сходу; 2) простежити еволюцію народів афро-азійського регіону, визначити їхнє місце в історичному процесі; 3) розвинути у студентів навички оволодіння сучасним методологічним інструментарієм для аналізу соціально-економічного, політичного і культурного життя народів Сходу в зазначений період; 4) виявити історичні корені тих явищ, які простежуються в постколоніальних державах Азії та Африки; 5) узагальнити фактологічний і проблемний матеріал, розглянути сучасні підходи до вивчення новітньої історії країн Азії та Африки в сучасній орієнталістиці; 6) ознайомитися з дискусійними питаннями в сучасному сходознавстві, а також з історіографією найважливіших проблем курсу.

У результаті опанування змісту навчальної дисципліни здобувачі мають досягнути таких програмних результатів навчання:

ПРН 1 – знати періодизацію історії країн Азії та Африки, основні історичні процеси та події, пов’язані із розвитком конфуціанської, індо-буддійської, південно-східноазійської, мусульманської цивілізацій та «Чорної Африки» у новітню добу.

ПРН 2 ‒ володіти спеціальною термінологією навчальної дисципліни.

ПРН 3 ‒ знати основні методологічні підходи та напрями, мати поняття про формаційний і цивілізаційний підходи в сучасній орієнталістиці.

ПРН 4 ‒ здобути знання з історіографії для сучасних наукових дискусій про модернізаційні процеси, що впливали на зміну традиційних суспільних відносин і формування сучасного обличчя країн Сходу; національно-визвольні рухи в регіонах і окремих країнах; особливості і наслідки процесів деколонізації; причини конфліктогенності на Близькому, Середньому Сході, країнах Південно-Східної Азії та Тропічної Африки в період «холодної війни» та після її закінчення;  причини активізації ісламського фундаменталізму; роль національних ідеологій в країнах «третього світу»; місце провідних країн Сходу в процесах глобалізації та регіональної інтеграції.

ПРН 5 ‒ збирати, обробляти, узагальнювати інформацію для створення ґрунтовної бази знань про історичні та соціокультурні процеси в країнах Сходу в новітній час.

ПРН 6 ‒ розглядати суспільні явища в розвитку, за конкретно-історичних умов епохи та регіональних особливостей. Визначати загальні тенденції розвитку країн конфуціанського, індо-буддійського, південно-східноазійського, мусульманського цивілізаційно-культурних кіл, «Чорної Африки»; володіти конкретними знаннями про їхній соціально-економічний, суспільно-політичний розвиток, релігійно-культурні традиції у новітній період.

ПРН 7 ‒ на карті визначати кордони колоніальних імперій, до яких були включені країни і народи Азії та Африки, а також кордони держав, які утворилися після процесу деколонізації.

ПРН 8 ‒ формулювати оцінку історичного руху, діяльності історичних осіб, виявляти власну позицію щодо суперечливих фактів новітньої історії країн Азії та Африки.

ПРН 9 ‒ здійснювати компаративний аналіз історичних процесів у регіонах Сходу, виявляти тенденції міжнародних відносин, пов’язані з геополітичними чинниками.

ПРН 10 ‒ працювати з джерелами інформації, інтегрувати їх зміст, визнавати і сприймати різноманітність критичного аналізу й оцінок джерел; володіти навичками історіографічного аналізу, удосконалювати вміння самостійно працювати з науковою, науково-популярною та довідковою літературою, історичними джерелами та критично їх аналізувати, усвідомлено застосовувати теоретичні знання для розв’язання практичних завдань.

ПРН 11 ‒ інтегрувати знання, отримані в процесі вивчення «Історії Стародавнього Сходу», «Історії Середньовічного Сходу», «Нової історії Азії та Африки», «Новітньої історії Азії та Африки», «Історії міжнародних відносин», «Етнології», «Релігієзнавства», «Соціології» в єдиний комплекс гуманітарних дисциплін.

ПРН 12 ‒ усвідомлювати під час вивчення навчальної дисципліни значущість загальнолюдських цінностей.

Програма нормативної навчальної дисципліни «Нова і новітня історія країн Європи, Америки, Азії та Африки», складена відповідно до ОП "Історія, правознавство та суспільствознавчі дисципліни" підготовки фахівців освітнього рівня «бакалавр» галузі знань 01 Освіта / Педагогіка спеціальності 014.03 Середня освіта (Історія). Навчальна дисципліна розрахована на 7 кредитів ECTS (210 годин): 38 год лекцій, 46 год семінарських занять, 210 год самостійної роботи. Читається на 2 курсі у 3 та 4 семестрах. Форми підсумкового контролю: залік (3 семестр), іспит (4 семестр).

Призначення навчальної дисципліни. Навчальна дисципліна «Нова і новітня історія країн Європи, Америки, Азії та Африки» допомагає здобувачам вищої освіти першого (бакалаврського) рівня визначити загальні тенденції соціально-економічного, суспільно-політичного, духовно-культурного розвитку країн світу, міжнародних відносин у новий і новітній час, розглянути сучасні підходи до вивчення нової і новітньої історії країн Європи, Америки, Азії та Африки, що намітилися в сучасній гуманітаристиці, ознайомитися з дискусійними питаннями та базовою історіографією курсу.

Метою викладання навчальної дисципліни «Нова і новітня історія країн Європи, Америки, Азії та Африки» є історичний огляд розвитку країн і народів Європи, Америки, Азії та Африки у новий і новітній час.

Навчальна дисципліна «Етнодемографічні процеси в середньовічній Європі» відноситься до блоку дисциплін вільного вибору здобувачів першого бакалаврського рівня освіти.

На вивчення дисципліни відводиться 3 кредити ЄКТС 90 годин.

На вивчення навчальної дисципліни відводиться 3 кредити ЄКТС 90 годин.

Навчальна дисципліна «Інтеграційні процеси в Європі» є дисципліною вільного вибору для студентів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти. Загальна кількість годин – 90 (3 кредити ECTS). Розрахована на 16 годин лекцій, 14 годин семінарських занять і 60 годин самостійної роботи для студентів денної форми навчання. Форма семестрового контролю ‒ залік.

Призначення навчальної дисципліни. В історичному контексті навчальна дисципліна «Інтеграційні процеси в Європі» знайомить здобувачів вищої освіти з етапами розвитку європейської ідеї, європейської інтеграції, становлення Європейського Союзу, включаючи аналіз внутрішніх і зовнішніх чинників як факторів розвитку інтеграційних процесів на Європейському континенті. У теоретичній площині курс розкриває основні методологічні підходи й сучасні концепції європейської інтеграції. Він покликаний підвищити обізнаність здобувачів вищої освіти з питань, пов’язаних з історією європейських інтеграційних процесів і ґрунтовніше зрозуміти пріоритетні завдання з метою покращення взаємовідносин між Україною та ЄС. 

 Мета вивчення навчальної дисципліни «Інтеграційні процеси в Європі»: комплексний аналіз європейської ідеї та процесів європейської інтеграції після Другої світової війни в історичній, теоретичній і практичній площинах; визначення етапів та особливостей комунітарних практик і зовнішньої політики Європейського Економічного Співтовариства, його трансформації в Європейський Союз; з’ясування основних проблем і перспектив розширення ЄС.

 Завдання вивчення навчальної дисципліни «Інтеграційні процеси в Європі»: 1) аналіз культурно-цивілізаційних чинників інтеграційних процесів на Європейському континенті; 2) вивчення витоків інтеграційних процесів у Європі після Другої світової війни: утворення Європейського об’єднання вугілля і сталі, Європейського економічного співтовариства та Євроатому; 3) з’ясування основних етапів розвитку європейських інтеграційних процесів, причин трансформації ЄЕС в Європейський Союз, динаміки його розширення; 4) вивчення основних інтеграційних теорій і моделей європейської інтеграції; 5) ознайомлення з правовою системою ЄС, організацією діяльності та основними повноваженнями Європейської Ради, Ради Міністрів, Єврокомісії, Європарламенту, Суду та інших органів ЄС; 6) аналіз критеріїв вступу країн до ЄС; Європейської політики сусідства і шляхів її реалізації; 7) з’ясування масштабів і перспектив співпраці України з Європейською спільнотою, проблем і перспектив набуття Україною членства в ЄС ‒ від асоційованого до повноправного; 8) ознайомлення з широким колом вітчизняної та зарубіжної літератури з євроінтеграційної тематики; 9) оволодіння основними методами і методиками історичного дослідження, використання їх для аналізу процесів і явищ в історії європейської інтеграції.

Навчальна дисципліна "Історія стародавнього світу" викладається для здобувачів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти першого року навчання спеціальності 014.03 Середня освіта (Історія).

Метою вивчення навчальної дисципліни «Історія стародавнього світу» є аналіз трансформацій людського суспільства, основних тенденцій та подій розвитку світу від появи перших державних утворень на Сході до припинення існування античної цивілізації.

На вивчення навчальної дисципліни відводиться 6,5 кредити ЄКТС 195 годин.

Завданням сучасного навчального курсу є оволодіння знаннями з історичного краєзнавства  з метою:  виховання культури міжрегіонального спілкування та міжетнічної толерантності; сприяння формуванню активної особистості, здатної практично реалізувати набуті знання, обстоювати національні цінності, зберігати історико-культурну спадщину та довкілля регіону; вдосконалення навиків історичного дослідження шляхом пошуково-краєзнавчої роботи

Дисципліна спрямована на ознайомлення студентів з основами теорії і практики історичного краєзнавства, зосереджено увагу на сучасних проблемах дисципліни,  які необхідні для формування навичок професійної роботи історика. Курс передбачає засвоєння студентами вузлових питань розвитку історико-краєзнавчих досліджень. Розкрито основні напрямки розвитку національного краєзнавства з ХІХ ст. до сьогодення. Визначено пріоритетні сфери сучасного історичного краєзнавства та форми краєзнавчої діяльності. . Дисципліна має міждисциплінарні зв’язки з багатьма спеціальними історичними дисциплінами, джерелознавством та історіографією, історією України, історичною регіоналістикою, генеалогією та демографією, урбаністикою тощо.