Нова історія країн Азії та Африки (XVII – початок ХХ ст.)


Опис навчальної дисципліни 

Найменування показників

Галузь знань, напрям підготовки, рівень вищої освіти

Характеристика навчальної дисципліни

денна форма навчання

заочна форма навчання

Мова викладання ‒ українська

 

 

Кількість кредитів – 4

Галузь знань

01 Освіта / Педагогіка

 (шифр і назва)

Вид дисципліни

(обов’язкова / вибіркова)

Спеціальність

014 Середня освіта (Історія)

Модулів – 4

 

Освітня програма

Історія в закладах освіти

(шифр і назва)

Рік підготовки:

Змістових модулів – 4

 

третій

Семестр

Загальна кількість годин – 120

6-й

6-й

Лекції

Тижневих годин для денної форми навчання:

аудиторних – 48

самостійної роботи здобувача – 72

Рівень вищої освіти:

Перший бакалаврський

22  год

16 год

Практичні, семінарські

26  год

8 год

Лабораторні

‒ 

‒

Самостійна робота

72  год

96 год

Індивідуальні завдання:

0 год.

Вид контролю:

іспит

іспит

Призначення навчальної дисципліни. Навчальна дисципліна «Нова історія країн Азії та Африки (XVII – початок ХХ ст.)» допомагає узагальнити фактичний і проблемний матеріал, розглянути нові підходи до вивчення історії країн Азії та Африки нового часу, що намітилися в сучасній орієнталістиці, насамперед цивілізаційний. Передбачає ознайомлення з дискусійними питаннями сходознавства модерного періоду та їх історіографією. Актуальна для ґрунтовного розуміння особливостей розвитку постколоніального світу, сучасного становища країн Азії та Африки, а також процесів, які в них відбуваються сьогодні.

 Мета вивчення навчальної дисципліни «Нова історія країн Азії та Африки (XVII – початок ХХ ст.)» ‒ історичний огляд розвитку країн і народів Азії та Африки у новий час.

 Завдання вивчення навчальної дисципліни «Нова історія країн Азії та Африки (XVII – початок ХХ ст.)»: 1) з’ясувати закономірності і специфіку історичного розвитку, простежити еволюцію народів афро-азійського регіону у новий час, проаналізувати їхній внесок у розвиток світової культури; 2) дослідити причини, що привели до трансформації держав із високою стародавньою культурою у відсталі, залежні і колоніальні країни; 3) визначити вплив колоніалізму на соціально-економічний і політичний розвиток колоній, а також місце і роль країн Сходу у всесвітньо-історичному процесі; 4) розвинути у студентів навички оволодіння сучасним методологічним інструментарієм для аналізу соціально-економічного, політичного і культурного життя народів Сходу; 5) виявити історичні корені тих явищ, які простежуються сьогодні в  державах Азії та Африки; 6) узагальнити фактологічний і проблемний матеріал, розглянути сучасні підходи до вивчення нової історії країн Азії та Африки, що намітилися в сучасній орієнталістиці, насамперед цивілізаційний; 7) ознайомитися з дискусійними питаннями в сучасному сходознавстві, а також з історіографією найважливіших проблем курсу.

 

У результаті опанування змісту навчальної дисципліни здобувачі мають досягнути таких програмних результатів навчання:

ПРН 1 – знати періодизацію історії країн Азії та Африки, основні історичні процеси та події, пов’язані із розвитком конфуціанської, індо-буддійської, південно-східноазійської, мусульманської цивілізацій та «Чорної Африки» нового часу.

ПРН 2 ‒ володіти спеціальною термінологією навчальної дисципліни.

ПРН 3 ‒ знати основні методологічні підходи та напрями, мати поняття про формаційний і цивілізаційний підходи в сучасній орієнталістиці.

ПРН 4 ‒ здобути знання з історіографії для аналізу сучасних наукових дискусій про традиційне східне суспільство, «азійський спосіб виробництва»;  розуміти причини, що обумовили відставання країн Сходу від західних держав, кризу східної системи і початок колоніальної експансії європейців; усвідомлювати специфіку колоніалізму як всесвітньо-історичного явища, мати знання про форми і методи колоніальної експансії, її етапи, системи колоніального управління.

ПРН 5 ‒ збирати, обробляти, узагальнювати інформацію для створення ґрунтовної бази знань про історичні та соціокультурні процеси в країнах Сходу в Новий час.

ПРН 6 ‒ розглядати суспільні явища в розвитку, за конкретно-історичних умов епохи та регіональних особливостей. Визначати загальні тенденції розвитку країн далекосхідної цивілізації (Японія, Корея, Китай, В’єтнам) у модерну добу, володіти фактичним матеріалом щодо соціально-економічного, суспільно-політичного та культурного розвитку країн конфуціанського цивілізаційного кола, визначати особливості на основні напрямки їх зовнішньої політики. Особливу увагу приділити впливу релігій на менталітет народів регіону та розвиток окремих країн.

Визначати специфіку розвитку країн, які належать до індо-буддійського (Індія, Шрі-Ланка) та південно-східноазійського (країни Індокитаю, Філіппіни, Індонезія) цивілізаційно-культурних кіл; володіти конкретними знаннями про їхній соціально-економічний, суспільно-політичний розвиток, релігійно-культурні традиції; визначати особливості колоніалізму та трансформації традиційної структури східних суспільств. Оцінити вплив колоніалізму (британського, французького, іспанського, голландського) на долю підкорених народів регіону, дати оцінку національно-визвольним та демократичним рухам у країнах південно-азійського та тихоокеанського регіонів, з’ясувати їхню роль у боротьбі з європейською експансією, визначити місце між процесами традиціоналізму і модернізації.

Давати загальну характеристику мусульманської цивілізації; володіти знаннями про особливості внутрішнього розвитку та зовнішньої політики неарабських країн ісламського світу (Османська імперія, Іран, Афганістан) та арабських країн (Аравійського півострова, Леванту і Маґрибу). Особливу увагу звернути на роль ісламу як цивілізаційно-культурного фундаменту в розвитку країн регіону, особливості традиційної структури та її трансформації в період колоніалізму.

Закріпити знання про причини та наслідки європейської  експансії на «Чорному континенті», її етапи, форми і методи; здійснювати компаративний аналіз систем колоніального управління (прямої, опосередкованої, змішаної тощо). Звернути увагу на проблеми розвитку Африканського континенту в новий час, наслідки його колоніального поділу між європейськими державами наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.

ПРН 7 ‒ на карті визначати кордони колоніальних імперій, до яких були включені країни і народи Азії та Африки.

ПРН 8 ‒ формулювати оцінку історичного руху, діяльності історичних осіб, виявляти власну позицію щодо суперечливих фактів нової історії країн Азії та Африки.

ПРН 9 ‒ здійснювати компаративний аналіз історичних процесів у регіонах Сходу, виявляти тенденції міжнародних відносин, пов’язані з геополітичними чинниками.

ПРН 10 ‒ працювати з джерелами інформації, інтегрувати їх зміст, визнавати і сприймати різноманітність критичного аналізу й оцінок джерел; володіти навичками історіографічного аналізу, удосконалювати вміння самостійно працювати з науковою, науково-популярною та довідковою літературою, історичними джерелами та критично їх аналізувати, усвідомлено застосовувати теоретичні знання для розв’язання практичних завдань.

ПРН 11 ‒ інтегрувати знання, отримані в процесі вивчення «Історії Стародавнього Сходу», «Історії Середньовічного Сходу», «Нової історії Азії та Африки», «Етнології», «Релігієзнавства», «Історії філософії», «Соціології» в єдиний комплекс гуманітарних дисциплін.

ПРН 12 ‒ усвідомлювати під час вивчення навчальної дисципліни значущість загальнолюдських цінностей.