Новітня історія країн Азії та Африки (ІІ ч. НІЄААА)

1. Опис навчальної дисципліни 

 

Призначення навчальної дисципліни. Навчальна дисципліна «Новітня історія країн Азії та Африки (1918 р. – початок ХХІ ст.)» допомагає узагальнити фактичний і проблемний і матеріал, розглянути нові підходи до вивчення новітньої історії країн Азії та Африки (насамперед цивілізаційний), що намітилися в сучасній орієнталістиці. Вона передбачає ознайомлення з дискусійними питаннями в сучасному сходознавстві, а також з історіографією найважливіших проблем курсу. Актуальна для більш повного розуміння особливостей розвитку постколоніального світу, сучасного становища країн Азії та Африки, а також тих процесів, які в них відбуваються сьогодні.

 Мета вивчення навчальної дисципліни «Новітня історія країн Азії та Африки (1918 р. – початок ХХІ ст.)» ‒ з’ясування закономірностей та специфіки історичного розвитку країн Сходу в період, який починається від облаштування світу після Першої світової війни, охоплює міжвоєнний розвиток країн регіону, їх участь у подіях Другої світової війни, процес деколонізації другої половини 40-х – 80-ті рр. ХХ ст., вибір політичних шляхів розвитку країнами Сходу, спроби впровадження соціально-економічних реформ, закінчуючи процесами глобалізації та регіональної інтеграції в афро-азійському світі.

Завдання вивчення навчальної дисципліни «Новітня історія країн Азії та Африки (1918 р. – початок ХХІ ст.)»: 1) виявити специфіку розвитку найбільш впливових країн Сходу; 2) простежити еволюцію народів афро-азійського регіону, визначити їхнє місце в історичному процесі; 3) розвинути у студентів навички оволодіння сучасним методологічним інструментарієм для аналізу соціально-економічного, політичного і культурного життя народів Сходу в зазначений період; 4) виявити історичні корені тих явищ, які простежуються в постколоніальних державах Азії та Африки; 5) узагальнити фактологічний і проблемний матеріал, розглянути сучасні підходи до вивчення новітньої історії країн Азії та Африки в сучасній орієнталістиці; 6) ознайомитися з дискусійними питаннями в сучасному сходознавстві, а також з історіографією найважливіших проблем курсу.

У результаті опанування змісту навчальної дисципліни здобувачі мають досягнути таких програмних результатів навчання:

ПРН 1 – знати періодизацію історії країн Азії та Африки, основні історичні процеси та події, пов’язані із розвитком конфуціанської, індо-буддійської, південно-східноазійської, мусульманської цивілізацій та «Чорної Африки» у новітню добу.

ПРН 2 ‒ володіти спеціальною термінологією навчальної дисципліни.

ПРН 3 ‒ знати основні методологічні підходи та напрями, мати поняття про формаційний і цивілізаційний підходи в сучасній орієнталістиці.

ПРН 4 ‒ здобути знання з історіографії для сучасних наукових дискусій про модернізаційні процеси, що впливали на зміну традиційних суспільних відносин і формування сучасного обличчя країн Сходу; національно-визвольні рухи в регіонах і окремих країнах; особливості і наслідки процесів деколонізації; причини конфліктогенності на Близькому, Середньому Сході, країнах Південно-Східної Азії та Тропічної Африки в період «холодної війни» та після її закінчення;  причини активізації ісламського фундаменталізму; роль національних ідеологій в країнах «третього світу»; місце провідних країн Сходу в процесах глобалізації та регіональної інтеграції.

ПРН 5 ‒ збирати, обробляти, узагальнювати інформацію для створення ґрунтовної бази знань про історичні та соціокультурні процеси в країнах Сходу в новітній час.

ПРН 6 ‒ розглядати суспільні явища в розвитку, за конкретно-історичних умов епохи та регіональних особливостей. Визначати загальні тенденції розвитку країн конфуціанського, індо-буддійського, південно-східноазійського, мусульманського цивілізаційно-культурних кіл, «Чорної Африки»; володіти конкретними знаннями про їхній соціально-економічний, суспільно-політичний розвиток, релігійно-культурні традиції у новітній період.

ПРН 7 ‒ на карті визначати кордони колоніальних імперій, до яких були включені країни і народи Азії та Африки, а також кордони держав, які утворилися після процесу деколонізації.

ПРН 8 ‒ формулювати оцінку історичного руху, діяльності історичних осіб, виявляти власну позицію щодо суперечливих фактів новітньої історії країн Азії та Африки.

ПРН 9 ‒ здійснювати компаративний аналіз історичних процесів у регіонах Сходу, виявляти тенденції міжнародних відносин, пов’язані з геополітичними чинниками.

ПРН 10 ‒ працювати з джерелами інформації, інтегрувати їх зміст, визнавати і сприймати різноманітність критичного аналізу й оцінок джерел; володіти навичками історіографічного аналізу, удосконалювати вміння самостійно працювати з науковою, науково-популярною та довідковою літературою, історичними джерелами та критично їх аналізувати, усвідомлено застосовувати теоретичні знання для розв’язання практичних завдань.

ПРН 11 ‒ інтегрувати знання, отримані в процесі вивчення «Історії Стародавнього Сходу», «Історії Середньовічного Сходу», «Нової історії Азії та Африки», «Новітньої історії Азії та Африки», «Історії міжнародних відносин», «Етнології», «Релігієзнавства», «Соціології» в єдиний комплекс гуманітарних дисциплін.

ПРН 12 ‒ усвідомлювати під час вивчення навчальної дисципліни значущість загальнолюдських цінностей.