Пропонований курс охоплює великий часовий проміжок: поміж Другою і Третьою світовими війнами. Тож логіці людини війни (а також інших глобальних катастроф) підпорядковані усі складники історії літератури цього часу. 

У межах курсу розрізняються 2 модулі. 

Перщий модуль - майже півстолітній період від 1939 року до 1986 року, виокремлений внаслідок застосування воєнно-катастрофальної оптики, - передбачає вивчення найбільш складних явищ : від парадоксу інтелектуальної свободи людини війни та повоєнного часу, проявленого в неореалізмі Олександра Довженка та у філософському романі-кітчі Олеся Гончара, до культурної людиини  шістдесятниці Ірини Жиленко  та постщістдесятників Григорія Чубая або представників Київської школи поезії , до загадки автора історичного роману Павла Загребельного в час тріумфу "смерті автора" в європейській філософії, до новизни "Чорнобильського жанру" тощо.

Другий модуль - від середини 1980-х до сьогодні - передбачає використання тієї ж оптики у просторі відстеження складних процесів та окремих вузлів постгуманізму / постмодернізму в українській літературі (за нюансованого окреслення всієї множини його трансформацій), а також у повороті до цінностей людини модернізму, що був викликаний останньою війною. Головні постаті в цій частині курсу - Юрій Андрухович, Оксана Забужко, Ігор Римарук, Тарас Прохасько, Сергій Жадан, Костянтин Москалець, Неда Неждана, Софія Андрухович тощо.